Білет№1 Білет№1(5) 1. Главою виконавчої влади в президентських республіках є президент – так 2. – ні 3. – ні 4. – ні 5. – 1,2,6 6. – 1,4,6 7. – 1,2,3 8. – 2,3,4 9. – 1,2,5,6 10. – 3 11. – 4 12. – 1,4,6 Міжнародні відносини: суть, принципи та суб’єкти. Міжнародна політика — це комплекс двосторонніх та багатосторонніх політичних, економічних, дипломатичних, військових, культурних, науково-технічних відносин між державами; історично зумовлена форма інтегративних тенденцій, які виникають у процесі розвитку світового співтовариства, а також форми взаємодії між його суб'єктами. Кожна держава для оптимального здійснення своїх функцій мусить проводити певну політику за межами національних кордонів. Це об’єктивно викликає зв’язки держави, існування, функціонування та розвиток сфери міждержавних відносин. Головним суб’єктом міжнародних відносин виступає “національна держава”. У міжнародній політиці цим терміном позначають географічно обмежену, законно визнану цілісність, яка керується єдиним урядом і населення якої вважає себе єдиною нацією. Цей напрям діяльності сучасних держав називається зовнішньою політикою. Зовнішня політика – це комплекс дій держави, спрямований на захист свого національного інтересу та поширення свого впливу на інші суб’єкти міжнародних відносин Міжнародні взаємодії, які розгортаються у глобальному та регіональному масштабах, становлять основу системи міжнародних відносин. При цьому двосторонні відносини залишаються особливо суттєвими. Основні принципи міжнародних відносин, які зафіксовані в статуті ООН і інших міжнародних документах. Принцип невтручання – ніяка держава не може втручатися у внутрішні і зовнішні справи іншої держави. Принцип мирного вирішення міжнародних конфліктів і протиріч. Принцип мирного співіснування держав з різним суспільним ладом. Принцип рівноправності і самовизначення народів. Принцип суверенної рівності держав. Принцип повного дотримання прав людини основних свобод. Принцип безумовного утримання від пропаганди насилля, терору і війни. Принцип добросовісного виконання державами зобов’язань, узятих згідно зі статутом ООН. 2.Методологічна база та функції політології. Як окрема наука політологія виникає у 1948 році. Поняття “політологія” походить від грецьких слів: “політика” ─ державна, суспільна діяльність і – “логос” ─ слово, що дозволяє досить широко тлумачити об'єкт науки. Це політика, політичне суспільство, політична сфера суспільного життя. Політологія ─ це наука, яка вивчає політику, закономірності функціонування і розвитку політичної сфери суспільного життя в контексті досягнення і здійснення суб’єктом політичної влади. Методологія (гр. methodos ( спосіб, метод і logos ( наука, знання) ( це вчення про правила мислення при створенні теорії науки. Вона відповідає на запитання: як пізнавати ? В сучасних умовах дослідник має можливість обирати будь-який метод чи яку завгодно комбінацію методів для дослідження політичної дійсності. Коротко розглянемо окремі (загальнонаукові) методи – історичний, термінологічний, структурно-функціональний, системний, моделювання. Історичний метод дає змогу дослідити виникнення, формування і розвиток процесів і явищ у хронологічній послідовності з метою виявлення внутрішніх та зовнішніх зв’язків, закономірностей притаманних об’єктові дослідження. Термінологічний принцип передбачає вивчення історії термінів і позначуваних ними понять. Слід базуватися на тлумачних та професійних словниках. Наукове визначення складних явищ і фактів, котрі аналізують, не обмежується формально-логічними вимогами. Нове поняття має бути чітким і однозначним. Структурно-функціональний метод – це спосіб дослідження, який ставить за мету розділити складний об’єкт на складові частини, вивчити зв’язки між ними і визначити місце і роль усіх складових частин у функціонуванні об’єкта як цілого. Системний метод є надзвичайно абстрактним. Він базується, зокрема, на застосуванні ЕОМ, що дозволяє на рівні сучасних вимог проаналізувати явище світу політики з...